затишок

Ловлю кота. Люблю кота. Мурчик теж мене любить. Або просто так собі думаю. Його шерсть така м'якенька, пухкенька і пахне затишком.

Сама себе запитую звідки знаю який запах має затишок. Думаю, що хіба з книжок-казок, хіба з розмов-фантазій, хіба із фото-малюнків. А й справді, звідки мені це відомо? Може, в мені від природи закладене таке знання-шукання затишку, якого так стабільно не вистачає в моєму житті. Моя фантазія, мої метелики напевне знають що таке затишок і вони чомусь абсолютно впевнені, що що затишок пахне Мурчиком, затишок пахне котом.

Я намагаюся, думаючи про це, всадити цей мішечок сірої теплої шерсті на коліна але затишок від мене втікає. І це я не тільки про кота...