І знову про революцію, вже ніби підсумки...

Ну от пройшло два тижні мітингів, акцій протестів, "страйків", багатообіцяючих лозунгів, пропускання пар, порожніх коридорів у ВУЗах, яскравих плакатів, холодних площ, гарячих майжечаїв і сердець. Як бачимо, результат (хотілося б написати "не", але на жаль...) забарився. Нашій владі чомусь байдуже на народ, тому основних його вимог ніхто навіть не збирається виконувати. І це не песимізм, а здоровий реалізм: влада живе окремим життям від народу, навіть не зважаючи на нас.
Це те, що думають всі.

Але чи задумувались ви над тим, що якщо скинуть президента, наприклад, то кого ви виберете новим. Ви знаєте за кого голосували б на дострокових виборах? Я не сильна в політиці, тому не буду зараз аналізувати ситуацію у владних (і не дуже) колах країни, але більшість людей, яких я про це питала, впадали в ступор. Отже, навіщо міняти шило на мило?

Також хотілося б все ж похвалити Януковича (він же Ялинкович, він же Йолкович, він же Яник, він же, на жаль, наш президент). Не треба кидати в мене помідорами, адже він все ж зробив хоч одну корисну справу для України - він згуртував народ. Всім відомо, що найкраще люди об'єднуються проти спільного ворога, тому люди піднялися всі, бо допекли, бо всім насолили.

Ну і звичайно ж, величезними плюсами є те, що Україну побачив світ, всі переконалися, що це велика країна з нормальним народом, який знає чого хоче і домагається свого. Ми ж, в свою чергу, побачили, що українці залишаються нашими, де б вони не були, і підтримують своїх братів і сестер навіть з-за океану.

Що ж до мене, то думаю, що мирним шляхом ми нічого не доб'ємося, бо Ялинковичу і його банді на нас байдуже, а ще, що в нашій квітучій країні не буде ладу, поки люди самі цього не захочуть, або поки не з'явиться один сильний лідер, за яким піде народ, і який думатиме про нього, а не про свої статки.

Отак от, люди. Я вірю в свою країну і щиро бажаю їй добра, але зрозумійте, що зараз не найкращі її часи.
Слава Україні!
Героям слава!