Вишнева пелюстка

Весна вже повноправно вступила на нашу землю, а ще дуже приємно, коли тебе порівнюють з квіткою... тому сьогодні, любуючись цвітом і ароматом весни, згадала свій старенький віршик.

Метнулася пелюстка на обличчя,
Ковзнула по хвилястому волоссі -
Ти несподівано красу помітив...
Ту мить ти добре пам'ятаєш досі.
Вона стояла, опустивши очі,
І слухала стук серця й подих вітру.
Ти дивувався тій красі дівочій
Й вагався чи вона тобі повірить.
Пелюстка опустилась хмаринково
Й заснула на її тонкій долоні,
А ти укрив. Вона ж так загадково
Поглянула - і знову кров у скроні.
Вже скільки раз у цвіт вбирались вишні,
Ти кожен рік ведеш її в садок.
Алеї й тіні тут такі ж затишні
І добре так посидіти удвох.
І не приївся за роки той образ,
Не став буденним, не згубив краси.
Кохав впродовж життя ти лиш один раз -
Свою принцесу пелюсток й роси...

31.03.11

Щоб не сумувати

Коли хандра, просинаєшся зразу з поганим настроєм і не те щоб встаєш, а, здається, народжуєшся не з тієї ноги, не потрібно впадати в депресію чи апатію, різати вени ложкою, стрибати зі стільця чи вішатися на туалетному папері. Для того щоб розвіятись і, можливо, навіть підняти настрій, потрібно лише кілька друзів, трохи позитивних людей і найкращу подругу на десерт.

Є Й НАБАГАТО ГІРШІ...

любов так змінює людину,
що часом сам не впізнаю
себе. Це краща половина
моя, хоч вірш зовсім не йде:
вичавлюю слова в рядочки,
складаю букви у стовпці.
насправді ж, хочу ваші очі
лиш від проблеми відвести.

змінився мій порядок денний,
всі плани - канули давно,
але я вірю в чудо щастя
і в те, що нам воно дано.
нічого так не тормошило
давно затяганих думок,
як це тремтіння в моїх жилах
і танго в животі кишок.

такі тепер у мене вірші
і, може, це не ідеал,
проте є й набагато гірші,
які я бачив у книжках.

***

Ось так, назавжди, без останку,
віддайся почуттям своїм.
І з ними в бідності, й в достатку
живи чи доживай свій вік.
"Не думай - думати шкідливо,"-
переконає тебе хтось.
Йому ж бо зовсім не важливо
як буде житись, як жилось.
Йому лиш треба керувати
охапкою цих сірих мас,
які повірили направду
що так от сам прийшов їх час,
що сидячи на тому ж місці,
вони змінили стиль життя,
хоч справді тільки ожиріли
тіла і душі у клітках.

Ось так, назавжди, без останку,
віддайся почуттям своїм.
Не думай і не повертайся,
минуле - то лиш їдкий дим.
Так, правильно - про себе думай,
про те, як вижити, не жить.
Продайся тим, хто більше платить
і не дивись в майбутнє, ні.
Тобі не треба ті уроки,
які історія дала,
ти маєш досить вже мороки
щоб думать про якісь діла.
Живеш теперішнім і плачеш,
що вчора думав - промине,
що думав "з кожним може статись,
зачепить всіх, та не мене".
Ти далі плач, сиди й не думай
і, може, у житті хоч раз
всміхнеться доля, вже беззуба,
й станцюєш ти щасливий вальс.

Ось так, назавжди, без останку,
віддайся почуттям своїм.
Живем не в злидарстві - в достатку.
Та чи життям живем своїм?

ЛЮБЛЮ ЛІТО. Частина 2

"ДО ЛІТА НЕ БУДИТИ,"- хотілося б вивісити над ліжком таку табличку і заснути до справжнього тепла.

А прокинутися лише тоді, коли

• дощ не буде змінюватись раптом на сніг;

Хотілося б жити...

Життя набирає обертів і все менше часу я маю для того щоб подумати чи написати. І це просто чудово! Адже нещодавно мені сказали: "інколи потрібно не думати, а відчувати". Чим більше в мене роботи і менше вільного часу, тим менше я думаю, тим більше відчуваю.