***

Ось так, назавжди, без останку,
віддайся почуттям своїм.
І з ними в бідності, й в достатку
живи чи доживай свій вік.
"Не думай - думати шкідливо,"-
переконає тебе хтось.
Йому ж бо зовсім не важливо
як буде житись, як жилось.
Йому лиш треба керувати
охапкою цих сірих мас,
які повірили направду
що так от сам прийшов їх час,
що сидячи на тому ж місці,
вони змінили стиль життя,
хоч справді тільки ожиріли
тіла і душі у клітках.

Ось так, назавжди, без останку,
віддайся почуттям своїм.
Не думай і не повертайся,
минуле - то лиш їдкий дим.
Так, правильно - про себе думай,
про те, як вижити, не жить.
Продайся тим, хто більше платить
і не дивись в майбутнє, ні.
Тобі не треба ті уроки,
які історія дала,
ти маєш досить вже мороки
щоб думать про якісь діла.
Живеш теперішнім і плачеш,
що вчора думав - промине,
що думав "з кожним може статись,
зачепить всіх, та не мене".
Ти далі плач, сиди й не думай
і, може, у житті хоч раз
всміхнеться доля, вже беззуба,
й станцюєш ти щасливий вальс.

Ось так, назавжди, без останку,
віддайся почуттям своїм.
Живем не в злидарстві - в достатку.
Та чи життям живем своїм?