Весна вже повноправно вступила на нашу землю, а ще дуже приємно, коли тебе порівнюють з квіткою... тому сьогодні, любуючись цвітом і ароматом весни, згадала свій старенький віршик.
Ковзнула по хвилястому волоссі -
Ти несподівано красу помітив...
Ту мить ти добре пам'ятаєш досі.
Вона стояла, опустивши очі,
І слухала стук серця й подих вітру.
Ти дивувався тій красі дівочій
Й вагався чи вона тобі повірить.
Пелюстка опустилась хмаринково
Й заснула на її тонкій долоні,
А ти укрив. Вона ж так загадково
Поглянула - і знову кров у скроні.
Вже скільки раз у цвіт вбирались вишні,
Ти кожен рік ведеш її в садок.
Алеї й тіні тут такі ж затишні
І добре так посидіти удвох.
І не приївся за роки той образ,
Не став буденним, не згубив краси.
Кохав впродовж життя ти лиш один раз -
Свою принцесу пелюсток й роси...
31.03.11
Немає коментарів:
Дописати коментар