Той вогник

Кохання - не гріх і не кара,

Караєм себе ми самі:

Вважаєм своє життя раєм,

Живемо ж на грішній землі.

А потім - така от запара:

Чи любиш мене ти чи ні?

Чи будеш моїм ти Адамом?

Чи скажеш всю правду мені?

Покажеш жорстокість буденну

Чи ангелом зробиш мене?

Покинеш, слабку і нужденну,

Чи втішиш, й погане мине?
Кохання лиш щире і чисте

Ілюзію створює раю.

І тут вже одна лиш відмінність -

В раю почуття не згасають.

Не дні пролітають, не тижні -

Роки, й може, десятиліття.

Зв'язок між людьми лише кріпне

Кохання ж стухає повільно.

Але не погасне той вогник,

Яка б не була там погода -

Його захистить мужність серця

І ніжна та щира турбота.

жовтень 2010