Вітання зі Львовом

Сьогодні от прокинулася з дивним таким відчуттям, ніби я чогось не зробила, ніби не привіталася з містом. Я знову приїхала до Львова, і зараз моя мама звинуватить мене в зраді, але це моє улюблене місто, яке я люблю навіть більше за Луцьк. А вранці в мені прокинулося непереборне бажання нової книжечки про Енн Ширлі і теплого латте із улюбленої кав'ярні. Такі непереборні бажання, які перемагають навіть мою природжену непереможну лінь, в мене рідкість, то я навіть не снідавши пішла на прогулянку.


Знаєте, а я вірю, що в кожного є таке місто, яке повністю міняє його життя. Львову я зобов'язана багато чим. Його вулички завжди мене заспокоюють, а безліч книгарень відгороджують від всіх незгод зовнішнього світу. А ще Львів познайомив мене з такою незмірною кількістю прекрасних людей, які змінюють моє життя в кращу сторону, завжди мене підтримують і наповнюють навіть найсумніші дні яскравістю і сміхом, що просто неможливо не любити це місто!

І врешті решт, старі вулички, теж раді мене бачити, нарешті розщедрилися хоч на жменьку снігу, такого гарного і лапатого! Сподіваюся, нарешті почнеться зима...