Безнадія, до якої не варто вдаватися

Так, ми робимо багато необдуманих, невиважених вчинків, про які потім шкодуємо. Так ми часто робимо дуже безглузді речі, які не варті зусиль, витрачених для досягнення чогось. І це стосується не тільки окремих людей, а інколи й цілих натовпів-народів.

Можливо, теперішня бійня в Києві не найкраща дія євромайдану, але, знаєте, часто безглузді речі творять історію, так як наші особисті помилки творять життя. Я не буду приховувати, що робила, та й зараз роблю, і напевно буду робити незліченну кількість дурниць, часом дуже масштабних необдуманих помилок, але ж я вчуся на цьому. І так часто все виходить на краще, що щоразу я все менше боюся помилок і все менше їх роблю.



В нас немає цілі за яку можна було б віддати своє здоров'я, не кажучи вже про життя. Ми не знаємо чого ми прагнемо і не дивимося в майбутнє тверезим поглядом. Тому що, скинувши президента, кого ви оберете новим? Немає. Немає людини, яка б об'єднала країну, яка б викликала довіру хоч і половини країни. Чому? Бо гроші - зло, а наш менталітет не дозволяє людині думати про когось. Всі, абсолютно всі, хто доривається до влади в нашій калиновій, зразу ж намагаються напхати собі кишені, забезпечити себе, своїх дітей, внуків, всіх близьких і далеких родичів. Але це ще нічого, якби це робилося не за рахунок інших людей. Біля влади - бики і скоти. Розумні люди не хочуть тонути в цьому лайні, тому не "гублять свої душі", не рвуться до влади.

А народ? Що ж народ? Бидлом легше керувати... [а далі цензурні думки закінчуються, хоча я думаю, що всі мислячі люди розуміють про що я]

Сьогодні я знову плакала, але вже не від гордості, а через відчай. Вибачте я віддаюся безнадії, хоч так і не можна. А ви тримайтеся. Все буде добре (хотілося б вірити)...