Тим часом осінь забирає в нас тепло і сонце. Листочки, схожі на невгамовних школярів, втікають з вітром по тротуарах і дорогах, розбігаються по газонах в парках і скверах, додаючи людям роботи. Хоча, це святотацтво - збирати листя, яке так красиво, ажурно улягається під ноги, але навесні це буде лише на краще. Білочки вже ховаються від морозів, а їжачки бажають усім гарної зими і мостять свої ліжечка. Журавлі журяться за літом і прощаються з такою любою їхньому пташиному серденьку Батьківщиною. Вони летять ключами, закриваючи тепло і літечко щоб навесні знову повернутися до нас.

А люди часто навіть не помічають нічого крім зниження температури. Вони п'ють теплий чай, кутаються у пледи, заклеюють вікна, одягають теплі шкарпетки і голосно жаліються на хмари і дощі. А потім хворіють і впадають в депресію.

А інші люди навпаки - вчаться насолоджуватися керівництвом теплої жовтогарячої меланхолії. Вони запарюють чай у термосах, смакують літній мед, печуть яблучні пироги чи вівсяне печиво, кутаються в м'якеньких шарфах і йдуть до парків, скверів чи садів милуватися блиском живого золота на деревах. Вони дивляться теплі фільми, читають затишні книжки і тішаться зливі за вікном, бо вона вистукує по підвіконню улюблені мелодії. А ще вони гріються любов'ю один до одного, до інших людей, до всього світу і до осені.