От ніби живу добре, а все ж не вистачає деяких людей поряд. Ніби й розсталися ненадовго, а я справді сумую. Ні, я не кажу так про всіх знайомих. Насправді, звикаю до людей я дуже повільно, тому я дуже здивувалася, коли зрозуміла, що справді хочу побачити своїх друзів (тепер я можу впевнено їх так назвати). Ви знаєте, що життя - дуже дивна штука. І я нічого не хочу цим сказати, просто нагадую, що варто думати про хороше і радіти життю навіть якщо воно дає вам мінімум (сподіваюсь більший, ніж в нашій країні прожитковий) зручностей і приємностей.
Одне з найбільших задоволень в світі, я вважаю, зустрічатися з дорогими людьми після довгої розлуки. В такі моменти ми найщиріші, найдобріші, наймилосердніші, найніжніші і найщасливіші істоти, яких тільки ми можемо з себе зробити. До речі, це ще одна причина чому я так люблю подорожі, бо це дає мені змогу побачитися зі старими друзями і зовсім ненадовго розлучитися з рідними щоб потім насолодитися миттю зустрічі повною мірою. І саме тому автовокзали, аеропорти, порти і вокзали мають таку незрівнянну атмосферу.
А ще я дуже хочу вже нарешті помандрувати до своїх найтерпеливіших чудовиськ і нарешті обняти тих, кого не могла досі. Я завжди багато очікую від подорожей. Це так чудово - отримувати нові враження і емоції, знайомитися з новими незвіданими сторонами знайомих і чужих людей, і, що захоплює мене найбільше, милуватися заходами і сходами сонця, а між тим слідкувати за шляхом зірок на небі. Навіщо очікувати чогось надзвичайного? Адже, набагато легше і приємніше насолоджуватися тим, що нам дістається.
Хотілося ефектно якось закінчити і побажати гарних подорожей, та в голову не лізе нічого окрім трьох слів ПОДОРОЖУЙТЕ БІЛЬШЕ І ЛЮБІТЬ.
Немає коментарів:
Дописати коментар