Чудовий

Кожен раз, як вперше, я дивлюсь на тебе.
Все такий чудовий. Не розвіяв ти
Тої оповідки, що складала в небі
Про твої всі риси розуму й краси.
Може, десь неточно голос описала:
Тембр чи звучання трошки не таке.
Але це штрихи лиш: перші і останні,
Хоч моя уява і не має меж.
Я усе вгадала: погляд, голос вітру,
Контури обличчя, силует в тіні.
Твоє добре серце видно і без свічки.
І за нього, певно, ти і пропадеш.
Я ж дивлюсь на тебе знову, як уперше,
Знову ти чудовий у моїх очах.
І ніхто вже в світі не розвіє образ,
Складений у хмарах, бачений у снах.

30.10.2012