Надіятись і готуватись

Нас вчать чекати кращого. Чого ж не вчать чекати гіршого? Адже всім відомо, що життя, як синусоїда або косинусоїда, або зебра, або погода... Всім відомо, що добре - це не назавжди. Всі знають, що так буде не завжди: що після дощу з'явиться веселка, що після сварки поцілунки найсолодші, що казки закінчуються хепі ендом, що після ночі настане ранок, що після спеки солодші кавуни, а також про те, що після життя чекає смерть, після падіння відчувається біль, що після літа прийде зима. Це сприймається, як аксіоми. Чому ж ми не приймемо те, що після щастя прийде горе? Напевно, тому що всі люблять веселки, солод, хепі енди, ранки і кавуни. І ніхто не чекає смерті, болю, зими чи горя. Ніхто не готується до поганого, тому воно здається таким несподіваним і неприроднім.

Мабуть, не ті книжки я читаю. В моїх вчать чекати дива, вчать вірити в найкраще і завжди готуватись до чуда. Але життя зовсім інше: тут чекати і готуватись треба до гіршого. Щастя й так сприймається як належне, люди завжди готові прийняти його з відкритими обіймами, а горе завжди вважається несподіванкою, яким би передбачуваним воно не було. Це побічні ефекти надмірного оптимізму, більше нічого.
Ні, це неправильно. Потрібно НАДІЯТИСЬ на краще, але ГОТУВАТИСЬ до гіршого.

Сльозиночка, лише одна краплинка,
Котилась по її щоці
Вона не плаче - то лиш порошинка,
І то не злість зажата у руці...
Це просто так, це пальці просто зжались
І просто нігті впились у долоню
Вона не плаче, й зовсім їй не шкода
Душі, залишеної у полоні...
Вона терпляче вислухає злісні
І їй не зрозумілі дорікання
І несподівано продовжиться розмова
Із вечора до самого світання
Вони згадають все: і перший погляд,
І перший поцілунок, і останній,
І зрозуміють, що не тільки солод,
А й сіль життя несе для порівняння
Бо ми лиш люди, ми не ідеальні,
І ми без сварок, гіркоти і втрати
Не в змозі зрозуміти теє щастя,
Що нам дають, а ми йому не раді...
Таке життя, що не пізнавши болю,
Ти не відчуєш щастя в повній мірі
Й лише наївши не один пуд солі,
Відчуєш солод меду й спокій вітру.

12.02.2012