А ще сьогодні зрозуміла, що ніколи не пошкодую про те, що пішла в театральну студію. Де ще б я знайшла таких веселих позитивних і світлих людей? В сучасному світі дуже важко таких знайти, та ще й сконцентрувати в одному місці. Приємно ходити на репетиції, навіть, якщо від мене там не багато користі, туди варто ходити навіть лише заради людей і їхніх думок. Це наспрвді особливі люди з особливими душами і світосприйняттями, які мені дуже подобаються саме своєю індивідуальністю і небуденністю.
Сьогодні на Шевченківських читаннях наша групка якісно виділилась на фоні інших читців, причому не тільки костюмами, які були у більшості учасників, а саме душевністю, чуттєвістю і емоційністю, й, не побоюсь цього слова, професіоналізмом, яким завдячуємо нашому чудовому художньому керівнику.
Я завжди боялася виступати на сцені. Сьогодні не можу сказати, що хвилювання не було, бо двічі збитись - це не просто так, але коли ти впевнений в правильності наголосів і пауз, знанні тексту і костюмі, то переживань стає помітно менше. Сьогодні я була русалкою, шевченковою, а таке відчуття, ніби справжньою, втопленою, непричетною до людей, жорстокою і жаліючою свою матір навіть після того, що вона вчинила. Я справді прожила це, хоча зараз здається, що взагалі цього не було, що це лише сон втопленої нехрещеної дитини...
А ось мої намагання відповідати образу вночі перед виступом
А то мої колеги виступають
Загалом, купа незроблених справ сама не розвіється, тому мушу все-ж повертатися до роботи.
А ви тримайте, поки немає мого виступу, Олену Карпенко (Русалка за Т. Г. Шевченком)
Так от, навіть не зважаючи на те, що я двічі збилася розказуючи вірш, я посіла почесне третє місце. А це, чесно кажучи, дуже навіть надихає і дає певність у тому, що я роблю все недарма, що з цього є якась таки користь.
І нарешті мій виступ
І нарешті мій виступ
Немає коментарів:
Дописати коментар