Вона дуже схожа на велику Дюймовочку - така ж нереальна, добра і наївна, в яку можуть вірити лише діти. Напевно, не дарма Наталя вчиться на педагога, хоча їй більше б личили веселі, молодші класи, а не дорослі цинічні студенти. Таких казкових людей в світі дуже мало. Вони схожі на різних героїв, але я певна, що розповіді складалися про них, або ними.
Наталя завойовує людей з перших хвилин спілкування своєю безпосередністю і щирістю. Вдома її зажди чекає кіт (ласкавий і теплий, як хазяйка) і не политі вазони, які стоять на вікнах і столах. Вона любить часто приймати гостей, тому неглибоко заставлені вишукані сервізи з квіточками, а на столі у вазочці завжди лежать солодощі. Маленький збірничок поезії і величезні гори конспектів-словників-текстів-перекладів-завдань-відповідей хаотично застеляють весь робочий стіл, і виділяється лише лампа і місце зошита з ручкою, де дівчина пише вірші (звичайно ж про любов).
Такі казкові персонажі, на перший погляд абсолютно не готові до життя, щасливі за будь-яких умов, їм завжди посміхається удача і допомагають люди, дорога у них завжди легка і невимушена, посмішка щира і доброзичлива, а руки високо підняті над головою. Вони живуть якимось нереальним, казковим життям, де на поміч завжди приходить чарівна фея, дракони стають добрими, а жаби перетворюються на принців.
Я думаю, що в них є секрет. І насправді він дуже простий. Потрібно жити, сприймаючи життя, як казку, але головне - щиро вірити в перемогу добра, в свою удачу, в принців і фей. Віра завжди допоможе і надихне. Добро завжди повертається добром.
У Наталі, наприклад, все буде добре. Вона зустріне свого принца і буде жити в своєму замку довго і щасливо. Бо кожна дівчинка - принцеса, просто дехто цього ще не знає, тому не хоче переїжджати до замку і зачаровано дивиться на його вежі здалека.
Немає коментарів:
Дописати коментар