а поки я іду в себе хочу щоб всі знали, що найбільше в світі я люблю свою сестричку

пс гарного всім відпочинку і удачі на сесії

Вчора якось гортала блокнот і натрапила на пізньо-серпневий вірш, який чомусь викликав у мене посмішку і якесь полегшення. Нехай і вам він принесе хоч якийсь позитив)



Ніби літо, а дуже холодно.
Я ходжу, перемотана коцом,
І цікавлюсь чужими походами
Й переплетом чужих емоцій.

Ніби нудно і нецікаво,
А до мене вернулась муза
І тому п'ю багато кави
І готую душевні шлюзи.

Ніби небо вночі красиве,
А мені якось не до нього.
Може й правда, що я щаслива,
І дарма щось прошу у Бога?

Ніби ти давно не приходиш,
Та мені вже тебе й не треба.
Я шукаю вже інший погляд
Й часом свій направляю в небо...

Мандри

У всього хорошого є кінець. Закінчилися і мої подорожі цього літа. Я дуже щаслива, що маю змогу знову спати у своєму ліжечку, а не деінде, пити чай зі своєї-маминої кружки, і митися у рідній ванній, де немає гарячої води.

Подорожі завжди викликають у мене непідробні почуття, які неможливо з чимось порівнювати чи описувати словами. Сьогодні, крокуючи містом з сумкою на плечі, кусаючи булочку-сніданок в час, коли сонце давно стомилося кочувати небом, я усвідомила, що це для мене найкращий відпочинок і найбільш цілющі ліки для душі - подорожі.

Чудні думки

І все ж у час, коли рідненький ноутбук лежить далеко у сумці, а клавіатура домашнього комп'ютера страшенно не надихає що-небудь писати, за два дні тричі вибиває світло і трохи страшнувато довго сидіти за комп'ютером через зливи, грози і потопи в місті, у мою розпатлану голову приходять чудні думки. Насправді, саме в такі дні є більше часу для тиші, бродіння по старих думках, спогадах про недалеке минуле і елементарних висновків, до яких чомусь не доходило раніше, є час для книжок, які не планувались і справ, які давно варто було б закінчити. І саме у  такі дні найщиріше радієш знайомим голосам у трубці, за якими справді сумуєш, які так легко тебе веселять, і повідомляють тобі такі хороші новини!

Ніхто

Дуже дивний стан, коли не хочеться писати, швидше навіть неможеться... І, в принципі, писати немає чого. Часу достатньо, думки ніби є, а букви мене не слухаються, метелики безпорадно мечуться в різні сторони і лише малесенька така надія на краще причаїлася десь там в самому куточку свідомості.

Кожному треба час від часу ставати ніким, нічого не робити, не втомлюватися і не виділятися, для того щоб потім цінувати моменти слави, цікаву роботу, приємну втому і власну значимість. Це, як зазнати горя, щоб ближче до серця сприйняти щастя.

Не знаю, коли повернуся, тому гарного всім відпочинку!

ЛЮБЛЮ ЛІТО. Частина 2

"ДО ЛІТА НЕ БУДИТИ,"- хотілося б вивісити над ліжком таку табличку і заснути до справжнього тепла.

А прокинутися лише тоді, коли

• дощ не буде змінюватись раптом на сніг;

ЛЮБЛЮ ЛІТО. Частина 1

От напевно, саме зараз, коли весна не хоче до нас повертатися, а на вулиці лежить метр снігу і мої побоювання про те, що зима залишиться тут панувати на кількасот років як у Нарнії, набувають все більше підтверджень, варто згадати про мою улюблену пору року, якої я починаю дожидатися ще з перших заморозків - про ЛІТО!

Росяна сповідь

Остання сварка з мамою вибила Настю з колії. Все було не так, не таким, все валилося з рук і не вкладалося в голові навіщо сваритися з найріднішою людиною через дрібниці. Все, в порівнянні з маминою любов'ю здається дрібницями і здається не вартим її сліз чи роздратування. День не вдався зранку - потрібно було щось робити.