думаю, алегорія вийшла досить прозорою

Це протистояння двох титанів з карликами на плечах. Велети хочуть просто бути щасливими і спокійно жити, а малюки штрикають у них тоненькі шпильки і спихають на інших, і обіцяють, що жити стане легше, що будуть великі "пакращення", якщо перемогти суперника. А титани вірять, ведуться на безглузді провокації і щиро ненавидять один одного, хоча брехня навіть не дуже то й прихована. Але як же їм бачити замиленими очима, як чути через товстий шар локшини на вухах? Карлики ж сміються і, насолоджуючись безпекою, травлять титанів, як псів.

Безнадія, до якої не варто вдаватися

Так, ми робимо багато необдуманих, невиважених вчинків, про які потім шкодуємо. Так ми часто робимо дуже безглузді речі, які не варті зусиль, витрачених для досягнення чогось. І це стосується не тільки окремих людей, а інколи й цілих натовпів-народів.

Можливо, теперішня бійня в Києві не найкраща дія євромайдану, але, знаєте, часто безглузді речі творять історію, так як наші особисті помилки творять життя. Я не буду приховувати, що робила, та й зараз роблю, і напевно буду робити незліченну кількість дурниць, часом дуже масштабних необдуманих помилок, але ж я вчуся на цьому. І так часто все виходить на краще, що щоразу я все менше боюся помилок і все менше їх роблю.

от так от! дивлюся що твориться в країні і сльози радості спинити не можу, бо це і є те, чого я очікую довгі два місяці, це те, що я сподівалася побачити ще на початку євромайдану...  нарешті мій народ зрозумів, що розмовляти зі скотом марно, що з такими биками, як наша влада можна владнати все лише силовими методами. і саме тоді, коли я почала розчаровуватись в майдані і революції, люди показали на що вони здатні, коли розлючені.

тепер я пишаюся своїм народом ще більше, ніж будь-коли...

СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!

Про поточні справи країни, або про революцію

Знаєте, сьогодні вранці почала писати такий великий пафосний пост про євромайдан, але тепер, коли повернулася до гуртожитку поїсти, просто хочу подякувати людям.

Нам лист!

А ви знаєте як приємно отримувати паперові листи? Обов'язково спробуйте! Листи викликають посмішку навіть якщо вони написані неприємними людьми, але щиро і від душі. Навіть, якщо там багато незрозумілих і дивних фраз, купа помилок і не дуже зрозумілі думки, листи несуть в собі гарні емоції... Варто лише подумати про те, що колись цей папір шелестів листям, а тепер частинка лісу лежить у вас на столі, варто уявити як людина думала що написати, як ручка літала над папером, як думки наввипередки влізали автору в голову, як слова красувалися один поперед одного між лінійками чи клітинками листка, як чай самотньо холонув, бо про нього забули, захоплені письмом. Це не такі бездушні букви, якими зараз послуговуюсь я, це кривульки, в кожну з яких вкладене щось особливе, знаки, які несуть тепло рук і душі.
Будь ласка, люди, будьте уважнішими щодо інших - пишіть їм паперові листи!

Думки, навіяні однією ну дуже настирною людиною

Я не вірю в кохання з першого погляду. Не буває так, щоб зовнішність людини настільки виказувала душу. Мені дуже важко звикати до людей. Потрібно провести не один місяць разом щоб я назвала людину другом, щоб впустила її в світ своїх метеликів, що вже говорити про кохання. Насправді, я не розумію людей, які відразу віддають комусь секрет свого світу. Навіщо? Як можна бути впевненим, що там не зникне гармонія, будована роками? Але, з іншого боку, якщо там немає порядку: травичка не чиста, квіти не цвітуть, книги не мають свого місця на поличках, чайник не кипить і капелюшник не п'є чай зі своїми майбутніми друзями, то втрачати, справді, нічого.

Ніхто

Дуже дивний стан, коли не хочеться писати, швидше навіть неможеться... І, в принципі, писати немає чого. Часу достатньо, думки ніби є, а букви мене не слухаються, метелики безпорадно мечуться в різні сторони і лише малесенька така надія на краще причаїлася десь там в самому куточку свідомості.

Кожному треба час від часу ставати ніким, нічого не робити, не втомлюватися і не виділятися, для того щоб потім цінувати моменти слави, цікаву роботу, приємну втому і власну значимість. Це, як зазнати горя, щоб ближче до серця сприйняти щастя.

Не знаю, коли повернуся, тому гарного всім відпочинку!