Яким я уявляю майбутнє України (ессе на тему з соціології)

Майбутнє - наслідок сучасного. Часто кажуть, що діти - наше майбутнє. Але давайте на хвилинку задумаємось хто це, від чого залежить їхнє світобачення, поведінка, думки. Діти - це відображення батьків, дзеркало світу, в якому вони ростуть.  А те, ким вони стануть і що зроблять, напряму залежить від дорослих, які їх зараз оточують.
Мрії - це дуже добре. Часто вони перетворюються в цілі, яких прагне прагне людина, і допомагають їй жити. Але для того щоб вони здійснились, потрібно уявляти не стільки кінцевий результат, скільки шлях, який до нього веде.

я просто залишу це тут

Безнадія, до якої не варто вдаватися

Так, ми робимо багато необдуманих, невиважених вчинків, про які потім шкодуємо. Так ми часто робимо дуже безглузді речі, які не варті зусиль, витрачених для досягнення чогось. І це стосується не тільки окремих людей, а інколи й цілих натовпів-народів.

Можливо, теперішня бійня в Києві не найкраща дія євромайдану, але, знаєте, часто безглузді речі творять історію, так як наші особисті помилки творять життя. Я не буду приховувати, що робила, та й зараз роблю, і напевно буду робити незліченну кількість дурниць, часом дуже масштабних необдуманих помилок, але ж я вчуся на цьому. І так часто все виходить на краще, що щоразу я все менше боюся помилок і все менше їх роблю.

от так от! дивлюся що твориться в країні і сльози радості спинити не можу, бо це і є те, чого я очікую довгі два місяці, це те, що я сподівалася побачити ще на початку євромайдану...  нарешті мій народ зрозумів, що розмовляти зі скотом марно, що з такими биками, як наша влада можна владнати все лише силовими методами. і саме тоді, коли я почала розчаровуватись в майдані і революції, люди показали на що вони здатні, коли розлючені.

тепер я пишаюся своїм народом ще більше, ніж будь-коли...

СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!

І все ж, я не розумію лише одного.

Більше 20 років тому 90% жителів тоді ще УРСР проголосували за незалежність України, її вихід з Радянського Союзу. Зараз частина тих самих людей повертає голову в сторону Росії, правонаслідниці СРСР.
Невже з тієї сторони прийшло ще мало горя на наші землі? Мало людей було знищено віяннями з Москви? Мало крові випила з нас "старша сестра"? Мало знущань ми зазнали?

Я не розумію як можна продавати душу за гроші, не розумію як можна продавати свою Батьківщину, свій народ. Напевно, мені справді не дано зрозуміти цього. І, напевно, це і на краще.

Любіть Україну так, як досі ніхто ще цього не робив...

І знову про революцію, вже ніби підсумки...

Ну от пройшло два тижні мітингів, акцій протестів, "страйків", багатообіцяючих лозунгів, пропускання пар, порожніх коридорів у ВУЗах, яскравих плакатів, холодних площ, гарячих майжечаїв і сердець. Як бачимо, результат (хотілося б написати "не", але на жаль...) забарився. Нашій владі чомусь байдуже на народ, тому основних його вимог ніхто навіть не збирається виконувати. І це не песимізм, а здоровий реалізм: влада живе окремим життям від народу, навіть не зважаючи на нас.
Це те, що думають всі.

Про поточні справи країни, або про революцію

Знаєте, сьогодні вранці почала писати такий великий пафосний пост про євромайдан, але тепер, коли повернулася до гуртожитку поїсти, просто хочу подякувати людям.