Великі буденні відкриття

    

Хоча день сьогодні не вдався зранку, я все ж зробила два великих для себе відкриття: щоб стати щасливішим, потрібно почати робити щось хороше іншим; коли ми говоримо з Богом, ми по-суті говоримо самі з собою.
Звичайно, раніше я знала і те, і те, але якось не звертала уваги, чи, може, не мала підтверджень цьому. Не знаю чому, але якесь дивне таке усвідомлення прийшло до мене саме сьогодні.

...метеликам тісно...

А я хочу тиші. У тиші душа
Себе почуває святою
У тиші немає неправди ножа,
Її не очорнюють грою.

Я хочу тихенько сидіти в садку
Щоб чути як голуб воркоче,
Він кличе голубку свою молоду
Щоб нею наситити очі.

Я хочу щоб зелень шуміла рясна,
Топитися в шелесті листя,
І чути як тихо приходить весна,
І з рос одягає намисто.

А я хочу тиші, не чути людей.
Вони мене не надихають.
Слова у них інші щораз і щодень
І думка у них не літає.

затишок

Ловлю кота. Люблю кота. Мурчик теж мене любить. Або просто так собі думаю. Його шерсть така м'якенька, пухкенька і пахне затишком.

Прокрастинація (англ. Procrastination) — психологічний термін, означає схильність особи відкладати на потім, на завтра, на майбутнє неприємні рішення та справи. [Вікіпедія]

...я прокрастиную...

- Що ти робиш?
- Я читаю милі історії і переписуюсь з коханим. Загалом, я читаю Гербіш і А., двох моїх улюблених авторів.

Дивитися на сонце крізь вії і показувати йому своє обличчя, а не ховатись і відвертатись, як це роблять всі, коли їм сліпить очі. Адже сонце не хоче робити нам боляче, воно лиш хоче зазирнути в душу і освітлити всі найтемніші її закутки (тобто допомогти побачити себе)

- дурачитися - найвищий прояв довіри, тому що тоді ми не прикидаємося
- а мені це дійшло давно
- та дійшло то мені давно, просто зараз я побачила цьому підтвердження...

Думки, навіяні однією ну дуже настирною людиною

Я не вірю в кохання з першого погляду. Не буває так, щоб зовнішність людини настільки виказувала душу. Мені дуже важко звикати до людей. Потрібно провести не один місяць разом щоб я назвала людину другом, щоб впустила її в світ своїх метеликів, що вже говорити про кохання. Насправді, я не розумію людей, які відразу віддають комусь секрет свого світу. Навіщо? Як можна бути впевненим, що там не зникне гармонія, будована роками? Але, з іншого боку, якщо там немає порядку: травичка не чиста, квіти не цвітуть, книги не мають свого місця на поличках, чайник не кипить і капелюшник не п'є чай зі своїми майбутніми друзями, то втрачати, справді, нічого.

Стати щасливими

Звичайно, це якось безглуздо - все спихати на день, коли ти народився, але все ж, я не раз вже переконалася, що це справді має великий вплив на людину. Знаки зодіаку - звучить якось комічно, а якщо почитати всі ці казки в інтернеті, то і взагалі - смішно. Я ж спираюся на власний досвід і певні загальновідомі факти. Наприклад, всім відомо, що Терези завжди вагаються, не можуть вибрати один варіант. Я ніколи не можу впевнено щось стверджувати, бо розглядаю це з різних точок зору і оцінюю всі плюси й мінуси.

Нещодавно метелики розглядали одну думку, яку можна розвинути з двох сторін. І я, напевно, почну з сумної.

Мій

Стіл, лампа, безлад - все життєво,

Слід синіх ручок поміж синіх меж.

Для тебе це, можливо, не суттєво,

Бо ми не будували жодних веж.

Ми не поклали жодної цеглинки

І не було між нами почуття.

Це все ілюзії - придумані картинки.

Не будем мати навіть каяття.

Ми ким були - ніколи вже не будем,

Не буде вже наївності і мрій,

Хоч цього ми ніколи не забудем

І ти для мене завжди тільки МІЙ!

06.08.2011

ЛЮБЛЮ ЛІТО. Частина 1

От напевно, саме зараз, коли весна не хоче до нас повертатися, а на вулиці лежить метр снігу і мої побоювання про те, що зима залишиться тут панувати на кількасот років як у Нарнії, набувають все більше підтверджень, варто згадати про мою улюблену пору року, якої я починаю дожидатися ще з перших заморозків - про ЛІТО!

Початок з кінця

Отже, я вирішила, що почну все ж з кінця, а не з початку. Спершу викладу останні твори, а потім, поступово, доберемося і до перших.

Тут напишу кілька загальних слів.


Почала писати я давно. Спочатку були вірші, потім шкільні твори, а відносно нещодавно почала з'являтися і проза. Я пишу про те, що бачу і відчуваю, але не завжди це реальний світ. Не завжди я описую себе, інколи мої герої вигадані, але завжди я розумію їх і можу пояснити почуття і поведінку кожного.

Натхнення до мене приходить несподівано і незалежно від обставин: просто мої метелики рвуться на волю. Коли я випускаю їх через ручку або клавіатуру, з'являються деякі комбінації букв, які дехто голосно називає творами. Дякую цим людям, саме завдяки їм я думаю, що мій рій може робити щось путнє.

Я не буду писати про звичайних людей. Я про них нічогісінько не знаю. Я напишу про паралельний світ, який Існує лише у моїй голові. Багато кому це не сподобається, тому що вони хочуть бачити в книгах себе. але. ніби, щасливішу сторону, що завжди потрібні якісь докази, що все буде добре, що кожен дочекається свого хепіенду, хтось завдяки своїм діям, а хтось за рахунок бездіяльності. Вони просто ні в чому не впевнені і зовсім не розуміють як треба жити, тому вони потребують певних правил і підказок, які надаються їм у вигляді фільмів, книжок і всього іншого, чим забитий їхній мозок, бо так прийнято і так легше. Звичайно, простіше жити, не думаючи, а просто повторюючи чиїсь помилки.
Мій світ побудований на чисто суб'єктивному сприйнятті реальності і бурній моїй фантазії, яка щиро вірить в іскру добра, що схована в кожному серці, але навіть вона інколи безсильна перед певними екземплярами, бо кожен мозок має й погану сторону (в тому числі мій).

Ось так от. Насправді все складно і заплутано, і нікому не зрозуміло, тому так просто.


Загалом, не буду втомлювати вас великими промовами, тому просто побажаю приємного читання!

Усім привіт!

Привіт всім, хто зайшов на мій блог!

Якось так несподівано навіть для мене, бунтівні метелики в моїй голові зажадали прогулянки. Куди ж їх випустити? Не між люди ж...

Взагалі-то задумка створити свій блог для моєї зграї вже не нова, але втілилася вона, як завжди швидко і зовсім несподівано, ось так - серед глухої ночі.

Так от, хотілось би сказати кілька вступних слів:
1)Першопричиною створення цього блогу є моя лінь: щоб не розсилати свої "шедеври" всім по черзі, я вирішила концентрувати їх в одному місці.

2)Ще одна причина: не люблю, коли мої твори губляться серед сотень інших. Якщо загубиться весь блог - це й на краще, бо він створюється заради невеличкої компанії, але мої твори повинні виділятися.
3)Блог створений для моєї мами, для моїх найкращих друзів і для мене, коханої.
4)Блог створений завдяки моїй мамі, моїм найкращим друзям і метеликам, які живуть там, де у інших думки.

От і все, що я хотіла сказати у своїй першій публікації.

До зустрічі, мої любі ентомологи, які справді зацікавилися моїм блогом настільки, що дочитали мій перший запис в ньому до кінця.